Академік архітектури, дійсний член Санкт-Петербурзької Імператорської академії мистецтв, дійсний член Харківського відділення, Імператорського Російського технічного товариства, дійсний член Академії архітектури СРСР, Заслужений діяч мистецтв УРСР, член Всесоюзного, Республіканського й Харківського Союзу архітекторів, О.М. Бекетов народився 3 березня (19 лютого за старим стилем)  1862 року в Харкові у родині видатного вченого-хіміка академіка Миколи Миколайовича Бекетова (1827-1911) – одного із творців сучасної фізичної хімії. У Харкові пройшли дитячі роки Олексія. Тут він закінчив Перше реальне училище, де малюнок і живопис викладав учень К.Брюллова – Д. Безперчий. Крім того, О. Бекетов навчався у приватній художній школі М. Д. Іванової-Раєвської, першої жінки в Росії, якій Академія мистецтв присвоїла звання художника. Вирішальну роль у формуванні поглядів майбутнього архітектора відіграли найбільш близькі люди: батько, М. М. Бекетов, і дядько, Андрій Миколайович Бекетов (1825-1902), вчений-ботанік, один з основоположників морфології та географії рослин, ректор Петербурзького університету. Перебуваючи під впливом академічного середовища, вивчаючи книги з багатої домашньої бібліотеки, О. Бекетов отримав прекрасну освіту, що стала фундаментом його професійних знань.

Архітектурну освіту О.М. Бекетов отримав у Санкт-Петербурзі в Імператорській Академії мистецтв (1882-1888), де його вчителями були такі видні петербурзькі майстри кінця XIX – початку XX століття, як Р. А. Гедіке, А. І. Кракау, Д. І. Грімм, М. Є. Месмахер. Основними принципами, успадкованими Бекетовим у своїх учителів, були прихильність до композиційної строгості, логічності в проектуванні як планів, так і фасадів, повага до класичної традиції. Дипломна робота О.М.Бекетова, виконана на тему «Вокзал при приморських купальнях на Чорному морі» (1888), була відзначена Золотою медаллю. Після закінчення Імператорської Академії мистецтв 1889 року О.М.Бекетов повернувся до Харкова. «Я стояв біля казкових палаців і згадував вузькі провулки рідного міста, тісні й брудні, забудовані глиняними будиночками вулиці, − згадував Олексій Миколайович, − і мене з нестримною силою потягнуло до Харкова, захотілося віддати йому всі свої здібності». 

Першою творчою удачею молодого архітектора була перемога в закритому конкурсі на проект нової будівлі Комерційного училища (1889-1901), організованому Купецькою громадою Харкова. Проект вирізнявся раціональністю, зручним плануванням, класичними пропорціями, строгістю й вишуканістю деталей. 1894 року О.М.Бекетов виконав проект на звання академіка архітектури на тему «Бібліотека на 1,5 млн. томів з галереєю великих людей і нумізматичним музеєм».За відмінні успіхи в архітектурі, доведені програмним проектом, С.-Петербурзька Імператорська Академія мистецтв присвоїла майстру звання Академіка архітектури й обрала його Дійсним членом Академії мистецтв. 

Харків, який швидко зростав, переживав у цей час будівельний бум і залучав як ділових людей, так і архітекторів, перед якими відкривалися великі можливості. Ключова роль у формуванні архітектурного середовища міста належала О.М.Бекетову. За його проектами у Харкові було побудовано близько 50 будівель, більшість із яких розташована на центральних площах і вулицях. Виконані в різних стилях, позначені масштабністю та ефектністю, ці споруди до сьогоднішнього дня визначають характер забудови центральних ансамблів міста.

Навчальні заклади – один із найважливіших напрямків у творчості архітектора. Це було пов'язано не тільки з розвитком Харкова як інтелектуальної столиці півдня Російської імперії, але й із традиціями родини Бекетових, для якої робота в галузі поширення освіти була однією з першочергових громадських справ. Підтримуючи ці ідеї, архітектор проектував навчальні заклади й для інших міст: жіноче Єпархіальне училище в Лубнах (1907), Вище гірниче училище в Катеринославі (1912), а також навчальні заклади в Бєлгороді.

Проекти найважливіших будівель, що служили справі народної освіти для Харкова, було виконано О.М. Бекетовим безкоштовно. Це проект Громадської бібліотеки  (1899-1901, нині ХДНБ ім. В.Г. Короленка) і проект будівлі Харківської жіночої недільної школи  Х.Д.Алчевської (1896, нині Виставковий зал Харківського художнього музею). 

Ім’я О.М. Бекетова пов'язане з найбільшим ансамблем центру Харкова – Миколаївською площею (нині пл. Конституції). Тут було споруджено будівлі банків: Земельного (1896-1897), Торговельного (1899), Волзько-Камського (1906-1907), Азовсько-Донського (1894-1896). У цей час з метою розвитку металургійної промисловості країни О.К.Алчевський заснував Донецько-Юр’ївське металургійне товариство. О.М.Бекетов спроектував виробничі корпуси й робітниче селище металургійного заводу, що поклало початок м. Алчевську.

За проектами О. М. Бекетова було споруджено будівлі Харківського медичного товариства і Пастерівського інституту (1911-1913, нині НДІ ім. І.І.Мечникова), Комерційний інститут (1914-1916, нині ХНТУСГ ім. П. Василенка), будівля судових установ (1899-1902, нині Апеляційний суд Харківської обл.), Церква Різдва Богородиці (Ново-Каплунівська) (1896-1912, не збереглася), притулок для дворянських сиріт (1913-1915, нині корпус НЮА ім. Ярослава Мудрого). І нині перед парадним входом до ХНУ ім. В. Н. Каразіна стоїть пам’ятник його засновникові, створений у 1905-1907 рр. скульптором І.  Андреолетті та архітектором О. М. Бекетовим.

Як архітектор О.М.Бекетов виявив себе і в проектуванні особняків. Серед них особняки родини Алчевських (1891-1893), родини Бекетових (1897, нині Харківський Будинок учених), І. Е. Ігнатіщева (1912-1914, нині Харківський художній музей) у Мироносицькому провулку, родини Д.О.Алчевського (1895-1896), П.В.Маркова (1899-1901), Ф.В.Піснячевського (1902-1903) на Садово-Куликовській та інші. Особняки, побудовані за проектами О. М. Бекетова для приватних осіб, виявилися настільки добре спроектованими, що сьогодні вони успішно виконують роль важливих установ.

До революції 1917 р. О.М.Бекетову довелося працювати у великих центрах півдня Росії й України: Катеринославі, Ростові-на-Дону й Новочеркаську. Наприкінці XIX – початку XX ст. ці міста переживали будівельний бум, здобували нову якість забудови. Архітектору випало відповідальне завдання з формування їх центральних ансамблів. За проектами О. М. Бекетова в Катеринославі споруджені будівлі Управління Катерининської залізниці (1903-1905), Судової установи у Новочеркаську (1904-1909), Волзько-Камського банку в Ростові-на-Дону (1910) та об’єкти в Криму. 

Революція кардинально змінила життя Харкова, який 1917 року став столицею України. У зв'язку з цим у місті були заплановані масштабні заходи щодо містобудівної реконструкції, у яких брав участь і О. М. Бекетов. Однак 1934 року з переїздом столиці до Києва багато планів залишилися нездійсненими. О. М. Бекетов продовжує багато працювати на Чорноморському узбережжі. 

Курортне будівництво, що розгорнулося після 1917 р., стало одним із пріоритетних напрямків у творчості Бекетова. Його цікавила доля Криму, що прийшов у запустіння в роки революції та громадянської війни. У 1926-1933 роках за проектами О. М. Бекетова в Одесі було збудовано селянський санаторій на Хаджибеєвському лимані,  1933-1939 рр. в Алушті – будинок відпочинку для працівників  Тресту «Главспирт», 1936 року – готель «Ріца» у Гаграх. Намічаючи шляхи розвитку Криму, він указував на першорядність рішення транспортної проблеми й освоєння місцевих природних матеріалів. 

О.М. Бекетов працював і в області типового проектування.Роботі над об'єктами масового будівництва архітектор присвячував багато часу. Основну частину тут займають будинки для робітників Донбасу. За його проектами забудовувалися селища в Кадіївці та Горлівці. Крім будинків для робітників Донбасу, О.М. Бекетов розробив кілька типових проектів шкіл, масове будівництво яких стало проблемою при введенні на початку 1930-х років Закону про загальну освіту. 1936 року для м. Баку О.М. Бекетов створює типовий проект житлової забудови селища Монтіна.

Після революції 1917 р. Бекетов продовжував працювати в традиційних для його творчості напрямках, а також освоював нові, виникнення яких було обумовлено новими соціальними й політичними умовами. У цей період за проектом О.М. Бекетова побудовано Електротехнічний корпус Харківського технологічного інституту (1921-1929), житловий будинок працівників Південної залізниці (1925-1936), виконано конкурсні проекти будівлі Держпрому (1925), Палацу техніки ПЗД (Перша премія, 1933), зроблено надбудову й оформлення фасаду Держбанку (1929-1932), споруджено житловий будинок співробітників ЦК КПБУ в Києві (1935) та інші. 

Свої знання, навички й досвід О.М. Бекетов передав декільком поколінням архітекторів, присвятивши викладацькій діяльності більшу частину свого життя. Учнями О.М. Бекетова в різний час були відомі надалі архітектори – В.Г. Кричевський, А.Н. Душкін, А.А. Таций, А.М. Касьянов, Ф.Ф. Олійник, Я.Г. Ліхтенберг, В.Н. Петі та багато інших.  

Свою педагогічну діяльність Олексій Миколайович розпочинає 1 вересня 1889 року в Харківському технологічному інституті. У 1898 році йому присвоєно звання професора. 

О.М.Бекетов у якості викладача архітектурного профілю та будівельного мистецтва  працював в інших навчальних закладах м. Харкова: художньому училищі, художньому інституті, інженерно-будівельному інституті та інституті комунального будівництва. Харківський інститут комунального будівництва став останнім основним місцем роботи О.М. Бекетова на посаді штатного професора.

1939 року О.М.Бекетова затверджено Дійсним членом Академії архітектури СРСР, йому присвоєно вчений ступінь доктора архітектури.  1939 року, відзначаючи 50-річчя своєї творчої діяльності, академік архітектури О.М. Бекетов назвав три стимули в роботі, які дають йому сили в літньому віці: «Любов до Батьківщини, любов до молоді, любов до природи, до зображення краси якої я прагнув із найраніших своїх років». Вірний своєму принципу «Архітектор повинен розмовляти тільки з пером і логарифмічною лінійкою в руках», О.М. Бекетов завзято й плідно працював до кінця життя. 21 січня 1941 року за поданням колективу ХІІКБу Президією Верховної Ради УРСР професорові О.М.Бекетову було присвоєно Почесне звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР. 

Помер Олексій Миколайович Бекетов у Харкові 23 листопада 1941 року.

Творча спадщина академіка архітектури О.М. Бекетова, його життєрадісні, сповнені відчуття світла й простору  будівлі й сьогодні прикрашають багато міст України й півдня Росії. 

Для Харкова академік архітектури Олексій Миколайович Бекетов – неординарна особистість, яка назавжди залишила яскравий слід в історії міста. Людина, яка заслуговує подяки не тільки сучасників, але й нащадків. Академік архітектури О.М. Бекетов присвятив свою творчість Харкову, і наше місто відповідає йому любов’ю, визнанням і подякою. 

Ім’ям О.М. Бекетова названі Харківський національний університет міського господарства, вулиця в Індустріальному районі м.Харкова, станція Харківського метрополітену, на будівлях зведених за проектами архітектора розташовані меморіальні дошки, зведено  пам’ятники.

ХНУМГ ВСТУП

ХНУМГ ВСТУП

Баннер Довідника 2018

Олімпіади ХНУМГ 2019

Мы в соцсетях

facebook  instagram Wiki

Сейчас 369 гостей и ни одного зарегистрированного пользователя на сайте